Рубрики
Реклама
Розклад руху автобусів
Косів АС тел (03478)21267
Основний перевізник по Косівщині - автобусний парк ВАТ "Скіф-авто"

Радіотаксі ВАТ "Скіф-авто"
(096) 2201006

Найсмачніші шашлики на Прикарпатті - бар-шашлична "Старий друже" (АС Косів)

Косівська вишиванка
Вишиті сорочки, рушники, весільні сукні. Готові та на замовлення. Узори різних регіонів України. Домоткане полотно, льон.
Замовлення по тел, (096) 3364770. (067)9966776 Павлюк Ганна

24 серпня 2011 року у Косові відбувся XIX міжнародний гуцульський фестиваль

Гуцульські фестивалі були започатковані 1991 року у Верховині товариством „Гуцульщина” та його незмінним головою

фото В.Стефурака

Д.Ватаманюком за сприяння місцевої влади. Вони проводяться щороку в іншо­му районі. Косів з різних причин відмовлявся провести таке свято народного мистецтва у себе. Але коли фестивалі відбулися в усіх інших районах Гуцульщини, довелося, щоб не осоромитися, й собі взятися за підготовку цього заходу. Як це не дивно, противниками фестивалю виступали деякі політичні та громадські організації на­ціонально-демократичного спрямування. Їх позиція відгонила тро­хи популізмом і нещирістю. Мовляв, коли в країні панує криза, жити людям важко, то не личить влаштовувати свята. Очевидно, більшу користь дав би невпинний плач та роздирання сорочок з посипан­ням голови попелом…

Тож вперше фестиваль у Косові проведено щойно в 1998 році, 29-30 серпня. Багато посприяли цьому тодішні голова районної ради В.Мамчук та голова райдержадміністрації Д.Гладуняк. А весь тягар практичної роботи припав на заступників голови РДА В.Шкургана (він же голова товариства „Гуцульщина”) і М.Цьока та на завідува­ча відділу культури М.Дзьобу і директора Косівського народного дому Ф.Галая.

Урочисте відкриття фестивалю відбулося на майдані Незалежності, куди зійшлися барвисті колони представників усіх гуцульських

фото В.Стефурака

районів. Тут другого дня відбувся й великий концерт переможців фестивалю, глядачами й слухачами якого були тисячі косів’ян і гостей, незважаючи на дощ, що декілька разів щедро поливав Косів. А між цими подіями відбувалися в різних місцях численні конкурси, учасниками яких були ансамблі пісні й танцю, хори, вокально-інструментальні ансамблі, оркестри народних інструментів, троїсті музики, драматичні колективи, коломийкарі, декламатори, фольклорні колективи, танцюристи, кіно- і фотомайстри, майстри декоративного та образотворчого мистецтва. Паралельно відбувалися ігри,  забави, а надвечір – конкурс ґазд-„моцаків”.

Це були два дні яскравого, веселого свята. Гуцули засвідчили: жодні негаразди не здатні їх зігнути, зламати їхню жяттєрадісність, народний оптимізм, відректися від своїх традицій, занедбати своє мистецтво.

Було багато гостей з усієї України та з-за кордону, навіть із-за океану, зокрема відомий діяч гуцульської діаспори в США, голова Гуцульського дослідного інституту в Чикаго, головний редактор 6-томної „Історії Гуцульщини” Микола Домашевський.

Вдруге Гуцульський фестиваль, на цей раз вже дванадцятий, у Косові проводився 27-29 вересня 2002 року. Умови були зовсім інші Раніше влада, вища за районну, не особливо цікавилася такими імпрезами. Приміром, у 1998 році на фестиваль до Косова не заві­тав жоден високий посадовець з Києва, навіть перші особи облас­ної влади не вважали за потрібне побувати на гуцульському святі (хоча з Румунії приїхала заступник міністра культури). Але оскіль­ки в 2002 році мали відбутися вибори до Верховної Ради, а роком раніше – президентські вибори, то влада вирішила скористатися фестивалями з політичною метою. IX фестиваль у Надвірній та X у Коломиї відвідав Л.Кучма. Тож обласне керівництво взяло справу фестивалів у свої руки. Далі – більше: оргкомітет Косівського XII фестивалю створювали аж у Києві, і лише один чи два члени його були з Гуцульщини. Фестиваль із заходу громадського перетворив­ся в офіційний.

У Косові з фестивалем пов’язали „перебудову”, чи „реконструк­цію” міста. Значні кошти затрачено на надання містові зовнішньої привабливості (щоправда, лише в центрі). Великі гроші витрачали­ся безконтрольно. В передфестивальному ажіотажі спритні люди за сприяння влади нахапали за низькою ціною земельних ділянок у центрі. Тісна забудова ще більше ущільнилася, у місті не стало жод­ного ігрового, спортивного, дитячого майданчика. Зруйновано пам­’ятку історії та культури – єдину на Гуцульщині синагогу XVIII сто­ліття. До Косова під приводом підготовки до фестивалю, а фактич­но в зв’язку з наступними виборами, зачастили високі посадовці: міністр освіти Кремінь і навіть прем’єр-міністр Кінах, не рахуючи урядовців нижчих рангів. Та оскільки на виборах до Верховної Ради Гуцульщина з тріском провалила „За єду” і віддала близько 70% го­лосів за блок В.Ющенка „Наша Україна”, то у київських можнов­ладців інтерес до цього регіону зник. І на XII фестиваль не прибув не тільки Президент, а й жоден із міністрів.

Та попри це і незважаючи на осінній холод, фестиваль прой­шов як належить. У ньому взяли участь представники не лише всіх районів Гуцульщини, а й делегації зі Снятинського, Богородчанського районів, з Києва, Львова, Рівного, Луцька, Івано-Франківська, Тернопільщини, з м. Південного на Одещині, з Польщі, Румунії, Молдавії, Туркменистану…

Цікавою була й науково-практична конференція „Карпати: куль­тура, побут, здоров’я гуцулів та Гуцульщини”. До фестивалю при­урочено й відкриття хати-музею Патріарха Володимира в його рідно­му селі Хімчині.

Новим у проведенні фестивалю було те, що вогонь фестивального вогнища несли аж з Ґрегота – найвищої вершини Косівщини; в усіх селах, через які його пронесено, відбувалися фольклорні дійства. А освячення фестивальних короваїв для хліба-солі гостям відбувалося в найстарішій на Косівщині церкві Успіння Пресвятої Богородиці (XVII ст.) в с. Пістині.