Рубрики
Реклама
Розклад руху автобусів
Косів АС тел (03478)21267
Основний перевізник по Косівщині - автобусний парк ВАТ "Скіф-авто"

Радіотаксі ВАТ "Скіф-авто"
(096) 2201006

Найсмачніші шашлики на Прикарпатті - бар-шашлична "Старий друже" (АС Косів)

Косівська вишиванка
Вишиті сорочки, рушники, весільні сукні. Готові та на замовлення. Узори різних регіонів України. Домоткане полотно, льон.
Замовлення по тел, (096) 3364770. (067)9966776 Павлюк Ганна

Про Банське озеро

Колись під горою Осиковою був монастир.  Заснували його ченці Києво-Печерської Лаври, які примандрували сюди, рятуючись від монгольських нападників. Принесли вони з собою Євангеліє у кош­товній оправі, срібний хрест і золоту чашу, які поставили в новозбудованій церкві. Від монастиря й усю його околицю стали звати Монастирське, і потік, що плив неподалік, дістав назву Монастирчик. З часом монастирська братія ставала все чисєльнішою. А що провадили ченці справді побожне життя, ревно молилися, допомали знедоленим, сиротам та вдовицям, то йшла про них добра слава. А князі,  бояри, міщани приносили монастиреві та церкві святого Миколая дари, тож обитель нагромадила немалі скарби на славу Богу і на поміч християнськом люду.

Та одного дня скінчилося тихе, мирне життя і ченців, і косівських міщан. На місто напали татари й дощенту зруйнували його . Було це на самий Великдень. Вціліли лише ті, що заховалися з дітьми за монастирськими мурами. І ченці, і міщани затято боронилися. А дзвонар Михалко на дзвіниці не переставав дзвонити на славу Воскресіння Христового. Сили були нерівні. Увірвалися нападники в монастир і почали люто вбивати не лише озброєних захисників, а й жінок та дітей. Кров лилася потоками. Лише дзвін не вгавав. Роз­лючені татари підпалили дзвіницю та й монастир і стали грабува­ти його скарбницю. І тут сталося чудо! Монастир з татарами і мертвими та живими захисниками запався під землю. Зусібіч з-під землі зашуміли води, і через мить тут утворилося озеро.

…Якщо прийти над озеро у великодню ніч, то можна почути музику затоплених великодніх дзвонів та плачі й стогони замордо­ваних ворогом людей. Ледь чутно доноситься, мов дивна ніжна му­зика, плач невинно вбитих діток… Від сліз замучених вода в озері стала солоною. А Банським озеро назвали тому, що нечисленні вцілілі косівці тяжко банували – тужили за загиблими рідними. На пам’ять про дзвонаря, який загинув, але не перестав справляти свій святий обов’язок, найвищий верх біля Косова люди назвали Михалковим. Пізніше на Михалковім любили збиратися жиди-хасиди, вони там співали своїх пісень, любувалися краєвидами і славили Бога за цю земну красу.

А деякі повістують, що Банське озеро утворилося на бані-солеварні. Колись сіль була такою дорогою, як золото. От у жадобі  забагатіти пани – власники солеварні примушували зваричів не лише варити сіль із сировиці, яка витікала із землі, а й гнали їх усе глибше під землю, щоб добувати дорогу кам’яну сіль. Дух, який панує у підземному світі, дуже розсердився на тих, хто вторгався в його володіння. Одного разу, коли пан – власник бані прийшов потішити свої неситі очі видобутими з-під землі брилами дорогоцін­ної солі, земля над копальнею раптом запалася, і утворилося озеро. А що воно виникло на місці солеварні-бані, то його й стали звати Банським. Це озеро й тепер остерігає, що пожадливість до підзем­них, як і всяких інших скарбів жорстоко карається.